Німецьких вчених обрано до редакції «Наукових записок ХЕПУ»
Серед питань, які було обговорено на черговому засіданні Вченої ради Харківського економіко-правового університету 30 жовтня 2018 р., було питання щодо оновлення складу редакції «Наукових записок ХЕПУ». За рекомендацією голови Вченої ради ХЕПУ, доктора філософських наук Абашніка Володимира Олексійовича, до складу редакції було обрано двох німецьких вчених – професора Вольфганга Вельша (Йєна) та професора Христофа Асмута (Берлін).
Вольфганг Вельш (Wolfgang Welsch), доктор філософії, емеритований професор теоретичної філософії Йєнського університету імені Фрідріха Шіллера (ФРН). Основні напрямки досліджень: Вельш є теоретиком постмодерну, автором оригінальних концепцій «трансверсального розуму», «транскультуралізму» та «нової антропології (homo mundanus)», фахівець з філософії Гегеля, численні гостьові виступи на всіх континентах, зокрема в Латинській Америці, Австралії, США, Японії, володар «Премії ім. Макса Планка» (1992). Основні монографії: «Естетичне мислення» (1990, 8-ме вид. 2017), «Наш постмодерний модерн» (1987, 7-ме вид. 2002; український переклад, Київ 2004), «Розум. Сучасна критика розуму та концепція трансверсального розуму» (1996, 4-те вид. 2007), «Людина та світ. Філософія в еволюційній перспективі» (2012), «Homo mundanus / Людина світу» (2012), «Філософ. Світ мислення Аристотеля» (2012), «Транскультурність» (2017).
Христоф Асмут (Christoph Asmuth), доктор філософії, професор філософії Технічного університету Берліну (ФРН). Керівник дослідницької групи «Трансцендентальна філософія – німецький ідеалізм», член наукових рад часопису «Фіхте-Штудії» та «Центру досліджень німецької класичної філософії» (Сорбонна), член різних міжнародних товариств, зокрема Міжнародного товариства імені Й.Г. Фіхте. Основні напрямки досліджень: трансцендентальна філософія, філософія мови, практична філософія, теорія пізнання. Основні монографії: «Охоплення того, що неможливо охопити. Філософія та релігія у Йоганна Готтліба Фіхте» (1995), «Інтерпретація – Трансформація. Картина Платона у Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Шляйєрмахера і Шопенгауера та проблема легітимації історії філософії» (2006), «Суб’єкт та принцип. Філософія початку» (2017).