Невідворотні зміни: новий фокус для сучасних юристів

Олег Смотров,

доцент, к.ю.н.

Максим Селіванов,

 доцент, к.ю.н.

Ілля Орлов,

Ст. викладач, к.ю.н.

     У відповідь на твердження, що обчислювальний (штучний) інтелект, автоматизовані системи та сервіси можуть забрати частину роботи у працівників юридичної сфери, правники, зазвичай, відмахуються, продовжуючи бути впевненими, що така «загроза» їх не зачепить. На професійних заходах від адвокатів ми постійно чуємо, що їм як професіоналам, не слід турбуватися про вплив технологій, адже «комп’ютери» не здатні думати та оцінювати критично, творчо мислити та співчувати, а це ключові здібності юриста без яких неможлива професійна діяльність правника. До цього майже завжди додають, що доручення та кейси саме їх клієнтів особливі, індивідуальні, з винятковим набором фактичних обставин, отже, «роботи і штучний інтелект» не зможуть замінити юриста.

     Наші практичні навички та досвід впровадження різних систем та сервісів в юридичну практику, дозволяють стверджувати, що якщо роботу професіонала-юриста усвідомлено і правильно розділити на окремі складові частини, то багато цих частин будуть звичайними рутинними процесами. Ці процеси здебільшого є повторюваними і не вимагають критичних суджень, творчого мислення, або здібності співчувати, і, як наслідок, можуть бути повністю або частково виконані «машиною», або фаховими молодшими бакалаврами, наприклад юридичними секретарями з використанням ШІ.

     Для прикладу візьмемо роботу з підготовки юристом позовної заяви та розділимо цю роботу на складові частини:

1) Збір фактичних даних: юрист отримує/збирає будь-яку інформацію про суть спору та його учасників (для ручного внесення їх в подальшому в текст документу!);

2) Первісна кваліфікація спірної ситуації юристом: використовуючи найбільш загальні юридичні категорії, ключові слова тощо, юрист дає/формує для себе первісну правову кваліфікацію спору, виходячи з наявних в нього знань та досвіду;

3) Перевірка свого припущення щодо кваліфікації правової ситуації на відповідність її судовій практиці: юрист працює (шукає «рішення») з відкритими джерелами, в першу чергу з реєстром судових рішень, і знаходить підтвердження своєму попередньому висновку або, навпаки, приходить до протилежного висновку щодо власної правової позиції;

4) Підготовка самої позовної заяви як документу: нерідко ця робота юриста зводиться до простої компіляції даних із використанням тексту судових рішень, які відображають/підтверджують правову позицію юриста.

     Ці частини можна розбити на ще дрібніші та простіші, робота з якими вимагатиме ще менше професійного фаху юриста. Головне, що така робота юриста є повторюваною, не вимагає здібності співчувати, творчого мислення, а в частині випадків, навіть критичного мислення для пошуку юридичного рішення. В тій чи іншій мірі (залежно від кількості сервісів, які використовуються) описана вище робота може бути виконана і «машиною», вивільнюючи час юриста для більш складних і цікавих задач.

     Не є виключенням і робота юриста з договорами, меморандумами та іншими документами. ЇЇ також можна розділити на складові частини, позбавлені будь-якого емоційного наповнення у вигляді співчуття до клієнта, які (частини) будуть зводитися здебільшого до компіляції даних із одних джерел (одних договорів чи шаблонів) в інші. 

     Наявні звіти, огляди, сервіси для юристів в інтернеті, а також запити на розробку різних «юридичних» систем від керівників юридичних компаній, дають нам підстави стверджувати, що зміни в професійній діяльності правника йдуть повним ходом. Онлайн-сервіси з вирішення спорів, конструктори документів, сервіси з пошуку правових позицій, віртуальні помічники-боти з моніторингу різноманітних подій або надання онлайн-консультацій, сервіси з прогнозування судових рішень і т.п. ще кілька десятків років тому вважалися чимось нереальним в юридичній сфері. Водночас наразі, вважаються звичайними помічниками людини у вирішенні різних юридичних проблем або інструментами для економії часу юриста та покращення продуктивності юридичної компанії.

     В багатьох сферах, і юридична галузь не є виключенням, відбувається поступовий перехід від унікальних, індивідуалізованих рішень для кожного клієнта до максимально можливої стандартизації та автоматизації надання професійних послуг. Юристи все частіше використовують автоматизовані чек-листи дій, сервіси з пошуку судових прецедентів, шаблонізатори та конструктори документів для того, щоб здійснюючи власні дії за певним, навіть не прописаним алгоритмом, зменшити людські помилки та зекономити час на рутинних роботах. На наше переконання, будь-які юридичні компанії, які не впроваджують у власну діяльність принцип систематизації – застосування технологій для автоматизації власних процесів, починаючи з програм для автоматичного документообігу та закінчуючи використанням обчислювального інтелекту для вирішення проблем клієнтів, не витримають конкуренції з «технологічними» юридичними компаніями. Безумовно, залишаться професіонали і команди професіоналів, які будуть працювати над багатовекторними проектами, тобто проектами на зіткненні різних галузей права, які ускладнені елементами різних правовідносин, без наявних судових прецедентів. Але очевидно, що таких проектів буде значно менше ніж «традиційних», тобто таких, які можуть бути якісно оброблені неемоційною машиною. До цього слід додати, що завдяки комбінації великої обчислювальної потужності, великих даних і якісних алгоритмів, штучний інтелект вже сьогодні показує якісні результати під час вирішення низки юридичних задач. І процес його навчання відбувається вкрай швидко.

      Вплив COVID-19 на всі сфери суспільного життя значно прискорив використання технологій в професійній діяльності юриста: судові засідання онлайн, подання до суду різних документі в електронному вигляді, онлайн-консультування клієнтів, впровадження систем із віддаленого управління юридичною практикою і т.д. яскравий приклад того, як зовнішні фактори змушують змінюватися навіть таку консервативну сферу як юриспруденція. Цей вплив лише підсилюється економічними чинниками в більшості держав світу.

     Слід визнати, що клієнтам юридичних фірм, як правило, байдуже, чи використовує компанія нові технології чи ні. Водночас всім клієнтам важлива чіткість, акуратність, швидкість і обсяг наданих послуг і використання юридичними компаніями різних технологій дозволяє зменшувати трудовитрати без шкоди цим параметрам, завдяки задіяння меншої кількості людей в процесі надання послуг та витрачання меншої кількості часу на обробку клієнтських запитів.

     Технології в юридичній сфері приведуть до скорочення штатів в юридичних фірмах – така думка часто цитується в статтях про Legal IT. Так, згідно дослідженню, проведеному McKinsey & Co, 23 % роботи, яка виконується юристами і 69 % роботи паралігалів можуть бути автоматизовані за допомогою сучасних технологій. Все важче і важче буде переконати клієнта в тому, що для його кейсу потрібні 3 асоціата замість «1 + машина», яка може зробити частину роботи швидше, дешевше і нерідко якісніше ніж людина. На світовому юридичному ринку все частіше починають з’являтися середні і невеликі юридичні компанії з широкою спеціалізацією та широким застосуванням різних технологій, в тому числі працюючи за аутсосінгом. І даний тренд не є даниною моді, а яскравий приклад трансформації до недавно традиційних бізнес-моделей в юридичному бізнесу.

     Між тим, в умовах невідворотних технологічних змін роль юридичного секретаря суттєво зростає та робить її незамінною фігурою в юридичних фірмах та на підприємствах. На відміну від молодших юристів, значну частину чиїх обов'язків вже зараз перебирають на себе автоматизовані сервіси та штучний інтелект, юридичний секретар поступово перетворюється на ключового координатора цих процесів. Саме він забезпечуватиме взаємодію між технологічними рішеннями та фахівцями, відповідаючи за ефективне впровадження та використання автоматизованих систем, що робить його роль стратегічно важливою.

     Отже, технології не передвіщають кінець права та професії юриста. Вони лише вісники нового початку сучасного права та сучасного правника.